МАКРОЗИД 500

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед, Індія

Міжнародна непатентована назва: Pyrazinamide

АТ код: J04AK01

Форма випуску: Таблетки по 500 мг № 100 (10х10) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить піразинаміду 500 мг

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, повідон К-30

Фармакотерапевтична група: Протитуберкульозні препарати

Показання: Лікування всіх форм туберкульозу (у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6535/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МАКРОЗИД 500

(MACROZIDE 500)

 

Склад:

діюча  речовина: pyrazinamide;

1 таблетка містить піразинаміду 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, повідон К-30.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування.

Засоби, що діють на мікобактерії. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A K01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування всіх форм туберкульозу (у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату, компонентів препарату або до інших близьких за хімічною структурою лікарських засобів (етіонамід, ізоніазид, ніацин).

Тяжка печінкова недостатність.

Гостра подагра, безсимптомна гіперурикемія.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймати після їди цілими, запиваючи водою. Для розрахування добової дози завжди використовувати ідеальну масу тіла.

Добова доза для дорослих та дітей віком від 15 років становить 15-30 мг/кг маси тіла на прийом. Препарат приймати 1-3 рази на день залежно від переносимості. Максимальна добова доза не має перевищувати 2 г.

Пацієнтам літнього віку через можливе зниження функції нирок та печінки зазвичай застосовувати піразинамід у дозах, близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих, – 15 мг/кг маси тіла на добу.

Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок звичайна доза піразинаміду становить від 12 до 20 мг/кг маси тіла на день. Потрібно уникати застосування піразинаміду пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 50 мл/хв.

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, призначати звичайну дозу як для дорослих. Бажано застосовувати за 24 години до початку діалізу.

Якщо пацієнтам з порушеннями функції печінки застосовувати звичайні дози, піразинамід накопичується  в  організмі,  тому таким пацієнтам потрібно застосовувати нижчі дози – 15  мг/кг маси тіла на добу. Необхідно проводити функціональні проби печінки перед початком терапії піразинамідом та кожні 2-4 тижні протягом застосування препарату.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання, переносимості препарату пацієнтом і визначається лікарем (зазвичай 6-8 місяців).

 

Побічні реакції.

З боку травного тракту: диспепсичні явища, біль в епігастрії, шлунку, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, пептична виразка, металевий присмак у роті.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, тимолової проби, гепатомегалія, у поодиноких випадках виникнення гострої атрофії печінки, що залежить  від дози; жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, у поодиноких випадках – міоглобінурична ниркова недостатність внаслідок рабдоміолізу, дизурія, біль при сечовипусканні.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, порушення сну, підвищена збудливість, депресія, у поодиноких випадках – галюцинації, судоми, сплутаність свідомості, периферична нейропатія, парестезії.

З  боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, еозинофілія,  анемія, сидеробластна анемія, вакуолізація еритроцитів, порфірія, підвищення концентрації сироваткового заліза, гіперкоагуляція, схильність до утворення тромбів, спленомегалія.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міальгія, рабдоміоліз, подагричні напади, припухлість суглобів, скутість у суглобах.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: гіперемія, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, фотосенсибілізація, акне, токсико-алергічний дерматит.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гарячка, у поодиноких випадках – анафілактичний шок.

З боку дихальної системи: утруднене дихання, задишка, сухий кашель.

Інші: загальна слабкість, нездужання, гіперурикемія, пелагра, гіпертермічний синдром.

Передозування.

В окремих випадках – порушення функції печінки та підвищення рівня трансаміназ. Ці порушення зникали після відміни препарату.

Також  спостерігалися   збудження,  диспептичні  явища,   порушення   функції  печінки, гіперурикемія, посилення проявів побічних реакцій.

Лікування.    Необхідно   промити   шлунок,   прийняти   активоване   вугілля,   провести моніторинг функції печінки та визначити рівень уратів у сироватці крові. Лікування симптоматичне. Важливо, щоб пацієнт вживав багато рідини. Гемодіаліз ефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний.

 

Діти.

Не застосовують дітям віком до 15 років.

 

Особливості застосування.

При лікуванні препаратом необхідно стежити за функцією печінки, проводити біохімічні проби   кожні   2-4  тижні  (тимолова  проба,   визначення  білірубіну,  дослідження   глутаміно-щавлевокислої аміноферази, АЛТ і АСТ сироватки крові), а також визначення сечової кислоти у крові. При змінах функції печінки слід негайно припинити застосування препарату. Для зменшення токсичної дії піразинаміду призначають метіонін, ліпокаїн, глюкозу, вітамін В12.

Піразинамід слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки та тим, які мають підвищений ризик ураження печінки, пов'язаного з прийомом гепатотоксичних препаратів та алкоголю. Піразинамід може підсилити токсичну дію алкоголю.

Піразинамід затримує екскрецію уратів нирками, що може проявлятися як гіперурикемія, зазвичай без ознак подагри. Піразинамід слід з обережністю приймати  пацієнтам з подагрою в анамнезі.

Піразинамід треба обережно призначати  хворим на цукровий діабет  через складність підтримувати бажані концентрації цукру в крові.

У хворих на порфірію піразинамід може спричинити гострі напади порфірії.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може відбуватися накопичення піразинаміду в організмі.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Під час лікування препаратом виникають побічні реакції з боку нервової системи, тому в цей період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик ураження печінки, особливо у діабетиків. Під час лікування комбінацією цих ліків слід регулярно контролювати функцію печінки. Якщо виникнуть будь-які ознаки порушення функції печінки, лікування такою комбінацією ліків слід припинити.

Піразинамід знижує метаболізм циклоспорину і тим самим зменшує рівень циклоспорину у сироватці крові. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, рівні циклоспорину в сироватці крові слід контролювати від початку терапії піразинамідом і після її припинення.

Піразинамід може зменшувати ефективність препаратів, які застосовуються для лікування подагри, і засобів, які сприяють виведенню сечової кислоти з організму (алопуринол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіразон). Це може підвищити рівні сечової кислоти в сироватці крові пацієнтів, які хворіють на подагру і лікуються піразинамідом. Для контролю гіперурикемії може виникнути необхідність змінити дозування цих лікарських засобів, якщо препарати проти подагри і ліки, які сприяють виведенню сечової кислоти, застосовуються разом із піразинамідом.

Застосування піразинаміду разом з алопуринолом може зменшити метаболізм метаболітів піразинаміду. Метаболізм піразинаміду при цьому суттєво не змінюється.

Зидовудин може значно зменшити рівень піразинаміду в сироватці крові і збільшити ризик анемії.

Піразинамід заважає проведенню тестів Ацетест® і Кетостикс®, оскільки він робить колір проби червоно-коричневим.

Піразинамід може заважати визначенню концентрації заліза в сироватці крові за допомогою приладу Феррохем® II.

Піразинамід широко комбінується з іншими протитуберкульозними засобами, наприклад з ізоніазидом. Зокрема при хронічних деструктивних формах рекомендується його поєднувати з рифампіцином (виражений ефект) або етамбутолом (краща переносимість).

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що блокують канальцеву секрецію, можливе зниження їхнього виведення і посилення токсичних реакцій. Посилює протитуберкульозну дію офлоксацину і ломефлоксацину.

Сумісне застосування піразинаміду та ізоніазиду може зменшити концентрацію ізоніазиду в сироватці крові, особливо у пацієнтів з уповільненим метаболізмом ізоніазиду.

Одночасне застосування піразинаміду і фенітоїну може збільшити концентрацію фенітоїну в сироватці крові і, відповідно, можуть виникнути ознаки інтоксикації фенітоїном. Якщо під час супутнього прийому піразинаміду та фенітоїну мають місце побічні ефекти з боку ЦНС (наприклад атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор), то препарати слід відмінити, визначити концентрації фенітоїну в сироватці крові та відповідно коригувати дозу фенітоїну.

Піразинамід може підвищувати ефект гіпоглікемічних лікарських засобів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Піразинамід належить до фармакотерапевтичної групи протитуберкульозних препаратів ІІ ряду. Препарат добре проникає в осередки туберкульозного ураження. Його активність не знижується у кислому середовищі казеозних мас, через що його часто призначають при казеозних лімфаденітах, туберкуломах і казеозно-пневмонічних процесах.

При лікуванні одним піразинамідом можливий швидкий розвиток стійкості до нього мікобактерій туберкульозу, тому його слід призначати, як правило, у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами.

Фармакокінетика. Піразинамід майже повністю всмоктується у травному тракті. При прийомі внутрішньо 1  г препарату   концентрація  у  плазмі  крові  становить  45 мкг/мл  через  2 години, 10 мкг/мл – через 15 годин. Піразинамід гідролізується в активний метаболіт – піразинову кислоту, а потім - у неактивний метаболіт. Період напіввиведення препарату при нормальній нирковій функції становить 9-10 годин. 70 % піразинаміду виділяється нирками. Препарат виводиться протягом  24 годин, в основному у формі метаболітів. 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі, зі скошеними краями таблетки білого кольору з лінією розлому з одного боку і гладенькі з іншого.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ˚С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

 

Місцезнаходження.